Художниця Дарія Альошкіна творить із дерева, металу, кераміки та паперу, займається скульптурою та витинанкою, а ще театром. Основним мотивом у її творчості є жіночі образи та тема кохання.
З витинанкою я працюю з дитинства. Ці знання мені передали батьки. Мама і тато викладали в сільській школі. Я народилася в Києві, мій батько також із столиці, мама із Мінська. Близько тридцяти років тому вони переїхали у село на Вінничину. Ми ходили в звичайну сільську школу, де викладали батьки, вони мали вищу освіту, у той час для села це була велика рідкість. Мама, в свою чергу, перейняла мистецтво витинанки від бабусь та прабабусь. Звичайно, тоді ми цим серйозно не займалися.
У 2007 році відбулася перша персональна виставка скульптури, після закінчення академії. Тоді, до відкриття залишалося десять днів, я подивилася на експозицію, і прийняла рішення зробити витинанки, адже їх можна було виконати швидко, це був ідеальний спосіб заповнити стіни. Повісив – і вже готова картина. Після неї склалося враження, що всім сподобалися більше витинанки ніж скульптура. Згодом почала народжувати дітей. Тут не дуже попрацюєш із скульптурою. Із животом не потягаєш великі каменюки, це навіть трохи небезпечно. У той же час, творчість просто «вилазить», саме тому продовжила витинати, з’явилися перші замовленням, і так я почала розвивати це мистецтво.
Витинанки не дуже цінується зараз, тому що люди «бояться» паперу. Згодом була виставка «Ткане, витнуте і вбране» разом із Марією Антоняк. Тут ми застосували цікавий підхід до композиційного вирішення людини. Все це дало поштовх до нової роботи, та нових пошуків. Згодом подзвонили із Німеччини, запросили там зробити виставку, сказали, що у мене є для цього шість вікон. На цьому заході, організатори поєднали музику «ONUKA», вірші, мої витинанки та інші вироби з паперу.
Дарія Альошкіна